Бесплатные рефераты


В мире
Календарь новостей
« Фев.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Вс.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    
ВНИМАНИЕ!!!
УВАЖАЕМЫЕ ПОЛЬЗОВАТЕЛИ!!!
Сайт поменял владельца и на нём грядут большие перемены.
Убедительная просьба не пользоваться покупкой рефератов через смс.
ДАННЫЙ СЕРВИС БОЛЬШЕ НЕ РАБОТАЕТ
Стоит вопрос об его удалении, дабы сделать рефераты бесплатными. Извините за неудобство и спасибо за понимание
Поиск реферата

Реферат, курсовая, контрольная, доклад на тему: Экономико–статистический анализ развития малых предприятий Днепропетровской области

ВНИМАНИЕ! Работа на этой странице представлена для Вашего ознакомления в текстовом (сокращенном) виде. Для того, чтобы получить полностью оформленную работу в формате Word, со всеми сносками, таблицами, рисунками (вместо pic), графиками, приложениями, списком литературы и т.д., необходимо скачать работу.

Экономико–статистический анализ развития малых предприятий Днепропетровской области

Исполнитель: студентка группы ЕС-03-1 Цылиакус А.Е.

Руководитель: к. е. н., доц. Корнилова О.Н.

Дніпропетровський національний університет

2007

Дипломная робота: 102 с., 17 рис., 23 табл., 37 источников, 3 приложения.

Объект исследования: малые предприятия Днепропетровской области.

Цель работы: определение и оценка состояний малых предприятий Днепропетровской области и выявление факторов влияния на их развитие.

Полученные выводы и их новизна: Определение отличий состояний малых предприятий в развитых странах и в Днепропетровской области, объяснение причин различий, оценка степени влияния факторов на количество малых предприятий в Днепропетровской области с помощью регрессионной модели.

Результаты исследований могут быть использованы в сфере государственного управления.

Ключевые слова: МАЛЫЕ ПРЕДПРИЯНИЯ, МАЛЫЙ БИЗНЕС, НАЁМНЫЕ РАБОЧИЕ, РЕАЛИЗАЦИЯ ПРОДУКЦИИ, ОПЕРАЦИОННЫЕ ЗАТРАТЫ.

RESUME

Tsyliakus A. The Economic and statistic analysis of the development of small enterprises of Dnipropetrovsk region The graduation research work of the fourth-year student. – D.: DNU, 2007. – 102 p.

The graduation research work of the fourth-year student is dealing with theoretical and practical aspects of the economic methods of studying small enterprises. The existing stage of small enterprise development in Dnipropetrovsk region is in point of view, the impact of factors which influence the number of small enterprises in Dnipropetrovsk region has been investigated in this work. The principal directions of the improvement of the stage of small enterprises development in Dnipropetrovsk region have been developed by the student engaged on degree thesis.

Вступ

Ринкове середовище постійно впливає на суспільство через функціонування соціально – орієнтованого господарства. Постійно перед суб’єктами ринку як загального поняття стоять проблеми раціонального використання наявних ресурсів. Як засвідчує практика, з цими задачами краще впорюються підприємці.

Підприємництво – самостійне організаційно - господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети.

Досвід розвинутих країн говорить про вагомий внесок в економіку сектору малого підприємництва. Суб’єкти малого бізнесу значною мірою впливають на зайнятість, на обсяги ВНП та є основним середовищем впровадження інновацій.

Виходячи з цього, в ринкових умовах господарювання актуальності набувають питання, пов’язані з пошуком шляхів та підходів до забезпечення ефективного розвитку малого підприємництва. Тому важливо усвідомити природу малого підприємництва, особливості формування середи його діяльності та функціонування, способи стимулювання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Малий бізнес – самостійне організаційно - правове та господарське новаторство власників малих підприємств власним коштом і на власний ризик на основі оперативнішого управління, швидшої адаптації до постійно змінюваних потреб споживачів, реалізації власних ідей для привласнення підприємницького доходу і реалізації рис підприємця.

Сектор малого бізнесу в Україні ще знаходиться у початковому стані свого розвитку. Про це говорить його незначний вклад у зайнятість та частка в загальних обсягах реалізації продукції, товарів та послуг.

Господарський комплекс Дніпропетровської області має промисловий та торговий характер. Найбільша кількість підприємств з діяльністю у цих сферах функціонує в області. У масштабах Дніпропетровської області вплив малих підприємств на її економічний розвиток у великій мірі визначається цими особливостями підприємництва.

З огляду на це метою даної роботи є аналіз сектору малого бізнесу в Дніпропетровській області, визначення особливостей функціонування, порівняння показників діяльності малих підприємств області з показниками в масштабах України.

Для досягнення означеної мети роботи були поставлені та вирішені такі завдання:

розкриття сутності поняття «мале підприємство»;

з’ясування можливих наслідків діяльності малих підприємств для економіки;

аналіз стану розвитку малих підприємств в Україні та Дніпропетровській області порівняно з розвинутими країнами;

визначення причини недостатнього розвитку малих підприємств Дніпропетровської області порівняно з показниками цього сектора в розвинутих країнах;

аналіз розвитку сектору малого бізнесу Дніпропетровської області за напрямами діяльності;

обґрунтування степені впливу підібраних факторів впливу на кількість малих підприємств у Дніпропетровській області шляхом побудови регресійної моделі;

розробка порад щодо напрямів політики державного управління розвитком малих підприємств.

Зважаючи на поставлену мету темою даної роботи є „Економіко-статистичний аналіз розвитку малих підприємств Дніпропетровської області”.

Об’єктом дослідження є процес розвитку сукупності малих підприємств Дніпропетровської області.

Предмет дослідження – теоретичне обґрунтування поняття «мале підприємство», методичні підходи, методи, інструменти та науково-практичні рекомендації з аналізу сектору малого підприємництва.

У роботі застосовуються такі методи і прийоми: прийоми теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття змісту й уточнення наукових понять, пов’язаних із сектором малого бізнесу; економіко-статистичний аналіз – для вивчення, порівняння емпіричних даних, аналізу динаміки, структури й ефективності діяльності малих підприємств; регресійний метод – для обґрунтованого добіру факторів впливу на кількість малих підприємств; аналіз, синтез, системний і ситуаційний підходи – для дослідження суті розвитку малих підприємств і підходів до прийняття управлінських рішень щодо їх стимулювання.

Законодавчою базою даної роботи слугують Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997. Джерела первинної інформації - статистичні збірники «Малі підприємства Дніпропетровської області у 2005 році», «Діяльність малих підприємств України», «Економічна активність населення України 2005», «Статистичний щорічник України за 2000 р.», «Промисловість Дніпропетровської області» (2005 рік), «Соціальні індикатори рівня життя населення України у 2005 році».

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку посилань. Перший розділ - теоретична частина, в якій зазначено сутність та значення малих підприємств і підходи до віднесення підприємств до групи малих за країнами світу.

Другий розділ - методологічна частина, містить інформацію про методи які використовуються при економіко-статистичному аналізі показників діяльності малих підприємств Дніпропетровської області, таких, як зайнятість, середній рівень заробітної плати, обсяги реалізованої продукції та валових капітальних інвестицій, витрати на інновації, структура операційних витрат та активів і пасивів.

Третій розділ - розрахункова частина, складається з побудови регресійної моделі для визначення факторів впливу на кількість малих підприємств Дніпропетровської області. В ній проводиться обґрунтування вибору цих факторів, проведення їх аналізу та характеристика ступеня впливу через побудову регресійної моделі.

20.06.07 (время 19:59) Привет! Меня зовут Александра. Завтра защищаю эту работу. Расчеты сделаны в Excel и в SPSS. Все простенькое. Кидаю работу в сеть, т.к. по правилам, ее надо сдавать на кафедру в печатном и электронном виде. Мне последний пункт не нравиться. Так что, пользуйтесь на здоровье.

По работе: рецензия на 5. Теорию делала долго. Начинала собирать материал еще с зимы. Модели накроптала за последнюю неделю. А пункты 2.1 и 2.2 делала в свинячий голос вчера ночью.

Ссылки на литературу все абсолютно «живые».

Нужны файлы с расчетами в Excel по работе – пишите мне на AlexTsyl@ukr.net. Пришлю. Всем удачи!

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1 Теоретичне визначення малого підприємництва та зв’язаних з ним понять

Основою функціонування народного господарства країни, а значить і економіки в цілому, є підприємництво. Воно являє собою самостійне організаційно – господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети. [16, с. 732]

Підприємництво функціонує шляхом ведення бізнесу, що є підприємницькою, комерційною чи будь – якою іншою діяльністю, що не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку. [11, с. 102]

Таким чином, основною ланкою народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково – дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку), є підприємство.

Для здійснення стимулюючої політики держава розмежує підприємства на малі, середні та великі. Малому підприємству притаманні такі ознаки, як незначна кількість працівників, невеликі обсяги здебільшого ризикової діяльності (виробничої, торговельної, наукової та ін.) та обсяги виробництва, власник якого самостійно приймає управлінські рішення з метою привласнення прибутку. Малим бізнесом називається самостійне організаційно – правове та господарське новаторство власників малих підприємств власним коштом і на власний ризик на основі оперативнішого управління, швидшої адаптації до постійно змінюваних потреб споживачів, реалізації власних ідей для привласнення підприємницького доходу і реалізації рис підприємця.

Малі підприємства здебільшого є об’єктами приватної власності (18865 підприємств або 97,1% у Дніпропетровській області у 2005 р.). Державні підприємства складають у секторі малих підприємств мізерну частку (146 підприємств або 0,8% у Дніпропетровській області у 2005 р.). Це не дивно, оскільки соціально – економічна природа державних підприємств визначається існуючим типом економічної системи (передусім відносинами власності на засоби виробництва) і характером політичної влади, соціальних, правових, ідеологічних відносин.

Розрізняють також приватне підприємство, суб’єктом якого є одна фізична особа, що самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності, економічними відносинами на підприємстві. [16, с. 725]

Світовий досвід господарювання говорить, що в основі розвитку економіки лежить поєднання діяльності малих, середніх та великих підприємств. Економіка західних країн вже давно «…ґрунтується на двох засадах – на великих організаційно – господарських структурах та малому бізнесі», який «… створює конкурентне середовище, забезпечує виробництву гнучкість та індивідуальність». [21, с. 39]

Функціонування підприємств здійснюється через розробку і втілення підприємницьких ідей. Підприємницька ідея – це конкретне цілісне знання про доцільність і можливість здійснювати певний вид підприємницької діяльності, а також чітке усвідомлення мети цієї діяльності, шляхів і засобів їх досягнення. [16, с. 725]

У ХVII ст. Ричард Кантільйон вперше зробив спробу надати визначення підприємницької діяльності. Він до групи підприємців відносив діячів ризикової сфери без сталого прибутку: купців, ремісників тощо. Визначення Р. Кантільйона ґрунтується на виконанні діяльності саме заради отримання прибутку. Протягом наступних століть XVII – XIX поняття «підприємництва» та «підприємця» постійно трансформується у визначення А. Сміта як реалізація мети підприємця – власника засобів виробництва. За Ж. Б. Сеєм підприємство вже набуває визначення організованої сукупності людей для діяльності у сфері бізнесу. Управлінські риси та інноваційність підприємництва висвітлював Альфред Маршалл. Завершив розробку теорії підприємництва Й. Шумпетр. За його словами «змістом підприємництва є здійснення нових комбінацій факторів виробництва або різні нововведення». [4, с. 23] Головним чинником економічного розвитку виступає сам підприємець. За Й. Шумпетером підприємство повинно виконувати 5 функцій:

Виробляти нові та поліпшувати існуючі блага;

Впроваджувати нові способи виробництва;

Відкривати та освоювати нові ринки збуту;

Використовувати нові джерела отримання сировини чи напівфабрикатів;

Проводити реорганізацію у галузі та створювати промислові організації нового типу. [4, с. 24]

Брциєва І. [3, с. 150] визначає «підприємництво» як сферу економічної діяльності, у якій реалізує себе підприємець-інноватор, суб’єкт, який шукає та реалізує нові можливості, сфери та об’єкти застосування факторів виробництва, який може висувати й освоювати нові товари, технології, форми та способи обслуговування споживачів, створювати нові потреби та способи їх задоволення.

На думку Кірпота О.: «Мале підприємництво – це особлива форма економічної активності, яка передбачає: орієнтацію на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфери діяльності; свободу та самостійність об’єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; майнова відповідальність підприємців за результати господарювання; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод». [12, с. 239]

Через близькість малих підприємств до споживачів його основними рисами є: орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку, динамічність розвитку, ініціативність у впровадженні нових технологій та прийнятті рішень, цілеспрямованість та наполеглевість у здійснені задумів. Через творче ставлення до справи, оперативність, пошук нетрадиційних рішень і нових способів дії малий бізнес забезпечує собі виживання.

Малі розміри та обсяги випуску продукції дозволяють малому підприємству більш швидко та гнучно реагувати на вимоги ринку, на нові співвідношення споживчого попиту та пропозиції, раціонально організовувати та змінювати структуру підприємства, оперативно випускати нову продукцію малими партіями з більш високою, ніж на великих підприємствах, якістю.

За словами Кірпота О., «мале підприємництво як самостійний і незмінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує стимул до інноваційних процесів та високоефективної праці». [12, с. 239]

Роль та функції малого бізнесу, з точки зору загальноекономічних позицій, полягають не тільки у тому, що він є одним із найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства та опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабілізації суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту громадян.

Огляд правового статусу та критерії віднесення підприємств до малих досліджували ряд науковців. Серед них Ісаков М., Гордієнко О., Побережна Г., Варналій З., Велу Х., Ван Хорн, Ходов Л., Хандурін М., Скот М. та інші.

В багатьох країнах мале підприємництво виділяється в окремий сектор, який потребує особливих підходів в управлінні та пильної уваги і підтримки з боку держави. Але поняття «суб’єкт малого бізнесу» в кожній країні визначено в залежності від національних традицій. З їх урахуванням формуються різні визначення та критерії віднесення підприємств до малих. У таких країнах, як Франція, Німеччина та Греція, термін «суб’єкт малого підприємництва» юридично не визначений.

В Угоді про підтримку розвитку малого підприємництва в державах – учасницях СНД, яка підписана 17.01.1997 та ратифікована Україною 08.04.1999, визначено, що «суб’єктами малого підприємництва визначаються юридичні і фізичні особи, які отримали цей статус відповідно до законодавства держави, яка здійснює їх реєстрацію. Суб’єктами малого підприємництва як особливого сектору господарювання є фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та відповідають вимогам і критеріям, передбаченим законодавством».

Варналій З. виділяє три етапи становлення підприємства як економічного суб’єкта на Україні. Початковий етап відбувся у 1987 – 1990 рр.

Перші кроки по впровадженню у життя сектору малого підприємництва були зроблені ще наприкінці існування Радянського Союзу. Першим офіційним документом, який регулював діяльність малих підприємств, стало «Положення про організацію діяльності малих підприємств», прийняте Комісією по вдосконаленню господарського механізму при Раді Міністрів СРСР 6 червня 1989 року. Наступним кроком була Постанова УРСР від 22 вересня 1990 р. «Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств» давала перше легальне визначення поняття «мале підприємство».

Другий етап формування політики підтримки підприємництва та його розвитку тривав з 1991 по 1995 рік. Розпочався він 27 березня 1991 року зі вступу в силу Закону України «Про підприємства в Україні». [19, с. 20] Цього ж 1991 року було створено Державний комітет України по сприянню малим підприємствам і підприємництву. У 1993 році Кабінетом Міністрів України була схвалена перша Програма державної підтримки підприємництва України.

Третій етап розпочався у 1996 році. У квітні цього року Кабінет Міністрів України прийняв Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва. 28 червня 1996 року свобода підприємництва була закріплена конституційно. Державний комітет України з питань розвитку підприємництва був створений у липні 1997 року. Цей етап триває і по наш час. Він знаменується покращенням розвитку підприємств, особливо малих. [4, с. 154]

У наші часи підтримку малих підприємств серед державних та громадських організацій здійснюють:

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

Міністерство економіки України;

Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції;

Український союз промисловців та підприємців;

Спілка малих та середніх приватизованих підприємств;

Асоціація сприяння розвитку приватного Підприємництва в Україні «Єднання».

До міжнародних організацій сприяння розвитку малих підприємств належать:

Група світового банку, до якої входять Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародний центр вирішення спірних питань у сфері інвестицій, Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій;

Європейський банк реконструкції та розвитку;

Агентство США з міжнародного розвитку;

Програма Тасі, розроблена ЄС для країн СНД та Монголії.

Розвитку МП в Україні також сприяють донорські організації:

Фонд Євразія;

Фонд НОУ – ХАУ;

Міжнародний фонд «Відродження». [14, с. 41-45]

В Україні на рівні закону до «малих» віднесено фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб. Згідно з таким визначенням кількість фізичних осіб переважна серед суб’єктів малого бізнесу. Це створює індивідуалістичні характеристики малих підприємств, а захист прав зводиться до захисту прав значної групи конкретних громадян. [13, с. 5]

На питання, які повинні бути критерії віднесення підприємств до малого бізнесу, до сих пір у світі не знайдено однозначної відповіді. Полеміка ведеться навколо двох підходів: якісного і кількісного. В деяких країнах вони поєднані. Так у Великобританії поряд з кількісним визначенням розмірів малих підприємств кредитування цього сектору економіки базується на якісних критеріях. [22, с. 9]

Побережна Г. Вважає, що віднести підприємство до групи малих можна за допомогою трьох підходів: кількісного, якісного та комбінованого. Розглянемо їх по черзі.

Перший підхід віднесення підприємств до групи малих – кількісний. Він зазвичай характеризується співвідношенням таких показників підприємства: кількість зайнятих, обсяг продажу продукції чи послуг та балансова вартість активів. Як приклад такого підходу автор наводить визначення ЄС.

У таблиці 1 відображена методологія ЄС з граничними показниками чисельності зайнятих, річного обороту та балансу, за якими у 1995 році підприємства відносились до груп малих чи середніх. [19, с. 19]

Таблиця 1.1 – Визначення малих та середніх підприємств за методикою ЄС (1995 та 2004 рр.).

Підприємства

Чисельність зайнятих, осіб

Річний оборот, млн. екю

Баланс, млн. екю

Малі

Менше 50

(менше 50)*

Менше 4,

(менше 5,3 млн дол )*

Менше 2

( - )

Середні

50 – 250

(50 – 250)*

Менше 16,

(до 21 млн. дол. )*

Менше 8

( - )

ВНИМАНИЕ! Работа на этой странице представлена для Вашего ознакомления в текстовом (сокращенном) виде. Для того, чтобы получить полностью оформленную работу в формате Word, со всеми сносками, таблицами, рисунками (вместо pic), графиками, приложениями, списком литературы и т.д., необходимо А можно заказать оригинальный реферат
Опубликовано: 18.08.10 | [ + ]   [ - ]  
Просмотров: 175
Загрузок: 0
Рекомендуем
{dnmbottom}
БАНК РЕФЕРАТОВ содержит более 70 000 рефератов, курсовых, контрольных работ, сочинений и шпаргалок.